Anthropic заявила, що Claude допоміг виявити в бактеріофагів раніше неописану систему ART. Бактеріофаги – це віруси, які заражають бактерії. Компанія повідомляє, що знахідку після аналізу даних перевірили лабораторними експериментами, хоча точну функцію ART ще досліджують.
За даними Anthropic, у пошуку брали участь близько 950 агентів Claude, а аналіз тривав 21 годину. ART розшифровується як система, пов’язана з ферментами зворотної транскриптази та повторюваними ділянками ДНК. Для читача поза біологією тут важливіше інше: компанія описує результат як поєднання масштабного аналізу даних і подальшої лабораторної перевірки.
Схожість результатів не показує джерело ідеї
Навколо подібних оголошень виникає зрозуміле питання: що означає ситуація, коли дослідник раніше обговорював із чатботом неопубліковану роботу, а згодом компанія повідомила про схожий результат. Сам по собі такий збіг не доводить, що вміст конкретного діалогу потрапив до роботи компанії або вплинув на неї.
Проблема в тому, що походження окремого результату важко простежити незалежно. Для цього недостатньо спільної теми, схожих термінів чи близького часу публікації. Потрібен зв’язок між конкретними матеріалами користувача та результатом, який з’явився згодом. Саме тому підозра на витік і доведений витік – різні речі.
Умови акаунта впливають на приватність чернеток
Водночас ця межа не скасовує обережності з неопублікованими матеріалами. За повідомленнями про такі сервіси, правила використання переписок можуть залежати від типу акаунта та налаштувань користувача. Це означає, що приватність рукопису, фрагмента дисертації чи опису експерименту не варто оцінювати лише за тим, що розмова відбувається у персональному чаті.
Для дослідника суттєвий не тільки результат, який може дати чатбот, а й умови конкретного облікового запису, через який передаються робочі матеріали. Історія з ART не встановлює витоку чужих ідей, але добре показує, чому межі обробки неопублікованих даних мають бути зрозумілими ще до початку такого діалогу.